Лідія Орбан-Лембрик

Вона обрала для своїх розповідей начебто просту форму – житейські історії подорожніх, які до цієї миті, тобто зустрічі з уважним і тактовним, але випадковим співрозмовником, були надто потаємними і, як кожна таємниця, неймовірно гнітили, стояли клубком у горлі, давили душу і стискали серце. Але ось на сторінках книги вихлюпнулись, вибухнули словами і почуттями, сміхом і розпачем, слізьми і обуренням,...